Вірші Артюра Рембо

«Відчуття»

Поезія «Відчуття» належить до першого періоду творчості шарлевільського вундеркінда (1869 — травень 1870 p.). Вона, як і всі його твори цього періоду, написана олександрійським віршем, що був утіленням «правильного» французького віршування і зазвичай представлений в українських перекладах як шестистопний ямб.

Цей вірш Рембо суголосний-поезії Бодлера «Вечорова гармонія». Однак якщо в ліричного героя Бодлера вечорова гармонія пробуджує елегійні почуття, навіяні «меланхолійним вальсом» та «очманінням млосніш», то в героя Рембо, який мріє «бродягою» вирушити невідомо-куди, «блакитні вечори» викликають захоплення.

У «Відчутті» виразно виявляються наївна природність і невигадливість поетичного генія Рембо. Тут ще безпосередня простота по-дитячому щирого голосу не переростає в «язичеську» напруженість і хаотичну непослідовність. Поет відмовляється розглядати природу як символ і храм, але ділиться своїми найінтимнішими переживаннями, сповненими любові та світла.

Вірш поділяється на дві частини. У першій відображено уяву ліричного героя, згадуються вже пережиті враження. В цій частині переважають дієслова майбутнього часу, оскільки почуття проектуються на майбутнє. У другій — ліричний герой немов переноситься в уявну дійсність, що сприймається як реальність. Тут переважають дієслова теперішнього часу.

Ліричний герой представлений мандрівником. Природа для нього постає живою істотою в образі жінки, яку він здатен пізнати лише за допомогою відчуттів. Він прагне до злиття з природою, що надає йому гармонії та щастя.

У вірші домінує блакитний колір, що символізує чистоту почуттів та духовних поривань героя до світу краси.

Художні засоби. Епітети: «блакитні вечори», «безмежної любові»; порівняння: «все далі й далі, мов бродяга той, піду»; метафори: «я вітру голову дозволю омивати». Художні засоби розкривають піднесений настрій героя, душевний спокій, сповнений відчуттям вільного простору та свіжого повітря.

"П'ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ"

1) Жанр: поема

2) Тема вірша: блукання ліричного героя у бурхливому морі життя.

«П'яний корабель» — це філософсько-естетична концепція поета;

— це бунт проти буденності, утилітаризму;

— це пророцтво щодо своєї долі;

— це розкриття ставлення поета до мистецтва та життя

3) Ідея: гімн творчій уяві, свободі митця.

4) Елементи сюжету:

зав’язка — загибель команди, втрата керування;

розвиток дії — плавання навмання;

кульмінація — «духовне пробудження», прагнення, осмисленої свободи.

розв’язка — відмова ліричного героя від прагматичного життя.

Останні рядки твору свідчили про усвідомлення ліричним героєм (автором) внутрішньої свободи як найвищої інстанції людського існування. У реальному світі поет не може віднайти справжніх почуттів, не бачив можливості для високого творчого злету; справжні вільні враження могли виникнути у вільному позареальному уявному світі.

5) Конфлікт: зовнішній конфлікт — зіткнення ліричного героя зі стихією та буденністю, внутрішній — боротьба в душі героя, її духовне пробудження у світі мрій;

6) Ліричного героя п'янить розмаїття його почуттів, небачені глибини, які несподівано відкрилися у власній душі та в іншому, тільки йому відомому, вимірі всесвіту. Закоханий у стихію, він відчуває повне злиття з нею, вона пробуджує в ньому поетичне натхнення, творчі сили, невідомі пересічному обивателю.

6) Символічні образи

Корабель — символ ліричного героя, який мандрує у світі і у власній уяві;  символ розбитого серця поета.

П’яний корабель - корабель «п’яний» не стільки від розлитого вина, що всмокталось у палубу, скільки від безмежної волі; символ звільнення у поетичній творчості від традицій, визволення від звичайного життя та узвичаєного бачення світу.

Море — символ примхливої долі, змінних почуттів; і символ волі, і символ життєвих штормів, які підстерігали, заколисуючи свої жертви.

Символи-кольори: зелений колір моря, «зелена синь» морських глибин. Як відомо, у символістів ці два кольори означали надію.

7) Провідний мотив твору — відчуження від сталого, незмінного оточення і нестримна жадоба свободи, яку було не зупинити нічим, утвердження життя, гімн творчій уяві

Мотив сп'яніння: з одного боку — це забуття від нудної буденності, сірого й нецікавого життя; з іншого — відчуття припливу нестримної енергії та фантазії. «Сп'яніння» надає можливість відійти від реалій життя і зануритись у розмаїття фантазій; викликає у героєві відкриття глибин внутрішнього світу, розмаїття нових почуттів, викликаних виром надій; пробуджує творчі сили.

Висновок. «П'яний корабель» — розповідь про ту мандрівку, яку має намір здійснити пост-«ясновидець». Якийсь корабель, що починає плавання неспокійним морем, швидко втрачає і екіпаж, і кермо, і врешті-решт готовий піти на дно. Утім, корабель цей «олюднюється», перетворюється на символ, наочне, зриме втілення «я» поета, стану його душі: «Під гривою заток я — корабель пропащий,— / Закинутий у вись етерну без птахів, / Звідкіль ні монітор, ні парусник найкращий / Не вирвуть остова, що від води сп'янів…»

У вірші виникає подвійний образ «корабля-людини», подвійної долі — і розбитого корабля, і розбитого серця поета. Рембо не лише малює у вигляді  «п'яного корабля» свою мандрівку за «невідомим». Він передбачає і швидку загибель корабля, що розпочав небезпечний шлях, і свою поетичну долю. «П'яний корабель» — це також своєрідний міф про світ, поетова сповідь в образі «маленької одіссеї», подорожі в пошуках самого себе. Поет ототожнює себе з кораблем, який, втративши команду, «позбувшися свого вантажу», у захваті віддається стихії. І в зовнішньому, оповідному плані «П'яного  корабля», і у прихованому ліричному переплітаються протилежні почуття: завзятість і тривога, захоплення безмежною волею і страх загубитися назавжди. Образи поезії втрачають чіткість, деформуються, і важко визначити межу між реальним і уявним. «Підстановка», яка відбулася в «П'яному кораблі», ознаменувала формування нової поетичної системи, заснованої на символічному відображенні дійсності.

«Голосівки»

А чорне, біле Е, червоне І, зелене У,

синє О, — про вас я нині б розповів:

А — чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,

 Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп’яніле каяття або нестримний гнів;

У — жмури на морях божественно-глибокі,

 І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —

Печать присвячених алхімії ночей;

О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей. (Переклад Г. Кочура)

Сонет «Голосівки» — один з перших кроків Рембо на шляху до «ясновидіння». Рембо пропонує новий принцип формування образу, який будується на вільній асоціації між звуком і кольором, зорових враженнях. І хоча асоціації поета, на перший погляд, довільні, вони створюють широку картину духовного життя особистості.

Вірш А. Рембо «Голосівки» відразу привернув увагу читачів і критиків, ви-

кликавши різні тлумачення. Багато літераторів вбачали в ньому розвиток думки Ш. Бодлера про «відповідності» між звуками, кольорами, запахами, людськими почуттями. Інші говорили, що в цьому вірші Рембо відобразив дитячі спогади про барвистий буквар, за яким його вчили читати. Існують і символічні прочитання твору. Але цей вірш, мабуть, залишиться найбільшою загадкою поета А. Рембо.

А. Рембо пропонує нове поетичне бачення, коли поєднуються звуки і кольори в одне ціле, душевний стан природи і людини, земне і божественне.

Асоціації ліричного героя досить розрізнені. Але вони пов’язані між собою відносинами контрасту: чорний — білий (духовна смерть — чистота вічного буття), червоний — зелений (пристрасть — мудрий спокій). Але поет не бачить якихось нездоланних протиріч, адже одне не існує без іншого, оскільки у світі все взаємопов’язане.

Однією із засадничих ідей «поезії ясновидіння» було синтезування мистецтв у напрямку поєднання їхніх виражальних можливостей, у цьому вірші - звуку й кольору. Уподібнення голосного звуку кольору позначало нехтування словом як смисловою одиницею, як носієм певного значення. Звук, ізольований від смислового контексту, набуває функції «навіювання», прямого впливу на почуття, «сугестивності», за допомогою чого і виявляється «невідоме»..

Цей сонет -  уособлення символістського пошуку «відповідностей» між різними началами життя, «взаємного зв’язку невидимих законів» Всесвіту. Ліричний герой намагається пізнати світ у всій його повноті. Він не боїться ані його потворності, ані божественності.

У «Голосівках» поет намагався визначити колір і символіку голосного звуку. Автор зобразив багатий світ людських відчуттів, асоціацій. Людина і природа — єдине ціле. У людині закладена багата гамма відчуттів життя, сповненого звуків, кольорів, образів. Для нього природа — жива істота, яку потрібно вміти слухати і чути. Так чорний колір викликав у Рембо асоціації не тільки зі звуком «А», а й із жорстокістю, смертю, розладом; білий колір асоціювався зі звуком «Е», а також із моральною чистотою, гордістю і гідністю; з червоним кольором Рембо пов’язував звук «І», а з душевних станів — гнів, шаленство, сміх; зелений колір асоціювався зі звуком «У» і відчуттям щастя, спокою, безтурботності; синій колір — зі звуком «О» і почуттям неземної, всеохопної любові. Таким чином, кожен звук у поета відповідав чітко визначеному кольору, бо звук і колір викликали у нього схожі відчуття, емоції, почуття.

"Кольоровий сонет" - поезія пошуку,  Рембо шукає можливість узгодити лірику з живописом,  малюнок з ритмом вірша. Відповідно до своєї естетичної задачі "говорити про неясне неясно" Рембо порівнює звукові ряди з образами,  які йому приходять у голову,  водночасно музично,  гармонійно створюючи поезію з несподівано сміливими образами.

У «Голосівках» поет шукав нову мову поезії. Експерименти А. Рембо були продовжені наступними поколіннями символістів, які шукали таємничого змісту в царині звуків і дивовижних образів.

Риси символізму в ліриці А. Рембо.

♦ ліризм (переживання, настрої);

♦ мелодика (музичність);

♦ символ — уявлення поета про світ;

♦"темна" сугестія (навіювання);

♦ синестезія (одночасне відчуття);

♦ фантасмагорія (маячні видіння);

♦ рефлексія (емоційне осмислення автором власних переживань);

♦ ефект "затемнення тексту".

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Вивчити вірш "Відчуття",опрацювати конспект