
Тема. «Немає глушини такої, в якій би не знайшла мене любов…»Життя і творчість Ф. Петрарки. Мета: дати загальну культурологічну характеристику доби Відродження. Визначити основні риси Середньовіччя та Ренесансу. Дати уявлення про те, хто такі «гуманісти».Запропонувати учням стислі знання про одного з відомих творців доби Відродження, засновника нової сучасної поезії – Франческо Петрарку. Аналізуючи ліричні твори Ф. Петрарки, дійти до розуміння концепції любові у творчості поета. Хід уроку 1.Слово вчителя. Однією з найблискучіших діб в історії європейської культури вважалося Відродження або Ренесанс.Митці цієї доби мріяли «відродити» античну людину з властивим їй способом мислення і почуттів. Власне, це був той тип людини, визначальними рисами якої стали універсальна освіченість, духовна свобода, гармонія розуму й почуттів. Це був той тип людини, без якого неможливо уявити весь бурхливий суспільний і культурний розвиток Європи 15-16 століття.Відродження припадало на різний час у різних країнах і в кожній набувало виразних національних особливостей. Та скрізь воно несло з собою глибоке зрушення у світогляді людей. Скажімо, В добу Середньовіччя пану3вали церковні канони, центром світу середньовічної людини був Бог, все існувало заради Бога і завдяки Йому. Для цього потрібно було відмовитись до загробної насолоди. А діячі Відродження в центр свого світу стали людину, саме в ній вбачаючи найбільшу цінність і найвищу мету буття. Звідси гуманізм – провідна течія Відродження. Гуманізмом пройнята ренесансна філософія і література, вся культура того часу. Для гуманістів людина – це центр Всесвіту, велика суспільна і духовна сила, здатна сама вершити свою долю.Доба Відродження прикметна яскравим розвитком поезії, зокрема ліричної, в якій відбилося нове життєрадісне світовідчуття. Це була поезія, що оспівувала людину, розкривала багатство її внутрішн6ього світу, відстоювала її радість на право і на щастя в земному життя. Першим поетом цієї поезії, великим гуманістом доби Відродження був Франческо Петрарка.Життя Ф. Петрарки було незвичайним. Він народився в родині флорентійського юриста і був відзначеним саном «світського абата». Саме Петрарка заклав фундамент розвитку європейської поезії. З юнацьких років поет багато мандрував по Італії, Франції , Німеччини і взагалі віддавав перевагу самотності. Так , придбавши 1337 року невеликий маєток у мальовничій долині недалеко від Авіньйона, Петрарка замикається там і веде усамітнене життя: Гаї прозорі, віти, наче пави, Фіалки у любовній блідноті, Ліси вільготні, тих та густі. ( «Куди не входить сонце величаве…» - сонет162 ) Але…одного разу в житті поета сталася важлива подія – зустріч в авіньйонській церкві св. Клари з білявою красунею з чорними очима, яку звали Лаура (чума відбере її життя на 21 році життя). Амур пронизав серце Франческо, а любов стала для нього «солодким полоном», у якому народжується інтимна сповідь Петрарки – «Канцоньєри» ( «Книга пісень»). Поет палко кохає Лауру, в ній для нього – вся краса й радість земного життя. Живий нерв збірки – особистість самого поета, його внутрішній світ, сповнений глибокого драматизму. Виникає розлад між інтелектом і пристрастю, аскетичними догмами та єством Петрарки. Іноді саме почуття любові починає йому видаватися сумнівним і недостойним. Насправді ж ця важка душевна боротьба знаменувала початок вивільне5ння людського розуму й почуттів з-під середньовічної догматики. Збірка «Канцоньєри» написана італійською мовою, налічує більше 300 сонетів та складається з двох частин: «На життя Мадонни Лаури» «На смерть Мадонни Лаури». Над річкою, де в мураві дорога, При сході сонця, якось навесні, Моїм очам, як видимо усні, З’явилась олениця злоторога… 2. Аналіз сонетів. Слід запропонувати учням ознайомитися з текстами «Книги пісень», який будується на зіставленні сонета 61 ( з частини «На життя..) із сонетом 267 ( з частини на смерть..) в перекладі Д. Павличка. Слово сонет походить від італійського sonetto-звучання, дзвеніти. Це старовинна канонічна форма вірша (майже 800 років тому), що складається з 14 рядків: двох к4атренів та двох терцетів. Сонет 61 (зміст сонета) Про що йдеться в сонеті? Яким настроєм він пройнятий? Чи змінюється цей настрій? Чому? Що ми дізнаємося про світ ліричного героя? Чому очі сяють для ліричного героя? Чому світ для героя виявляється «зав’язаним навік»? Чим відрізняється 1 від 2 строфи? Чому біль «солодкий», а ніч – «спечалена» ? Про які роки говорить, ліричний герой? Чому? Як герой вимовляє ім’я коханої? Чому? Про шо повідомляє ліричний герой в останній строфі? Яку цінність надає він коханій? У чому сенс життя ліричного героя? Доведіть. Сонет 267 (зміст сонета) Про що цей сонет? До кого і як звертається ліричний герой? Навіщо? Де дійова особа твору? Якими рисами наділяє її автор? Чому вона гідна « владарського права»? Де ліричний герой? Як він до себе ставиться? Чому? Що для ліричного героя «рай»? де він знаходиться? Доведіть. Як змінюється настрій героя у 1-2 строфі порівняно з 3-4 строфами? Чому? Що залишається з ліричному героєві? Чому «надія» його лише в словах, а не в серці? Яку використовує автор, щоб виявити стан ліричного героя – монолог чи діалог? Чому? Доведіть. Учні фіксують у зошитах таку схему:
Свій світ «сяйливі очі» «безоболоччя» «імя – ніжне і кохане» «неподільне радосте моя» «зоря яскрава» «осяяла блакить» «солодкий біль» «рай» «надія безкрая» «народився для вашого
Сторонній світ Де? «опечалені очі» «радість відійшли» «розв’язані слова» «біль» «немає раю» «блакить»
3. Робота учнів над виразним читанням. У ході аналізу сонетів учні доходять висновку щодо авторської концепції кохання та світовідчуття. Пропонується така форма завдань: Прочитати сонет 267 у ритмі барабанного дробу. Чому така інтонація неможлива? Прочитайте увесь сонет. Чи ця інтонація гідна авторської суті? Запропонуйте таку інтонацію, яка була б наближена до авторської суті сонету? Доведіть свою думку. 4. Закріплення. Запропонувати записати (чи повторити) словник уроку: Відродження - … Гуманізм - … Канцоньєри - … Сонет - … 5. Домашнє завдання Проаналізувати один із сон | |
Переглядів: 291 | |
Всього коментарів: 0 | |